Методи дослідження збудливих мембран
Структура за темами
-
Курс «Методи дослідження збудливих мембран» є ключовим для опанування студентами сучасними методологічними підходами і фізичними приладами, що широко застосовуються в експериментальній біофізиці для дослідження транспортної та сигнальної функції клітинних мембран. Він ставить за мету розвиток у студентів навичок постановки електрофізіологічного експерименту, реєстрації біоелектричних явищ, обробки та інтерпретації одержаних результатів. Передбачається вивчення механізмів біоелектрогенезу, принципів збору та анализу електрофізіологічної інформації на макро та мікрорівнях, підходів до клонування, функціональної експресії та структурно-функціональному анализу мембранних іонних каналів та рецепторів, а також основ флуорисцентної та конфокальної мікроскопії.
Метою курсу «Методи дослідження збудливих мембран» є ознайомлення студентів з теоретичними та експериментальними підходами, які лежать в основі дослідження біоелектричної функції клітинних мемран. Вивчення курсу є необхідним етапом для закладання бази подальшої спеціалізації.
Завданням курсу є розуміння студентами теоретичних засад та опанування ними ключовими методичними підходами, які застосовуються для дослідження іон-транспортної та сигнальної функції клітинних мембран.
Інтегровані вимоги до знань та вмінь по учебовому курсу полягають в тому, що в результаті його вивчення студент повинен:
Знати:
- механизми виникнення біоелектрики та властивості біомембран;
- вимоги та принципи побудови електрофізіологічної апаратури та установки;
- фізичну хімію поведінки металів та скла в електролітах;
- принципи виготовлення та роботи електродів та мікроелектродів;
- загальні методичні підходи для електрофізіологічного дослідження клітин;
- існуючі експериментальні методики електрофізіологічного дослідження різних типів клітин та багатоклітинних препаратів;
- принципи збору, аналізу та обробки електрофізіологічної інформаціїи на макро та мікрорівнях;
- підходи до клонуванню, функціональній експресії та структурно-функціональному аналізу мембранних каналів та рецепторів;
- властивості експресійних систем для функціонального анализу клонованих каналів та рецепторів;
- використання флуорисцентних зондів для візуалізації та кількісної характеристики внутрішньоклітинних структур, біологічно активних речовин та процесів;
- основи флуорисцентної та конфокальної мікроскопії;
Вміти орієнтуватися та використовувати сучасний арсенал методичних подходів для дослідження клітинних мембран.
Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Вивчення дисципліни «Методи дослідження збудливих мембран» базується на засадах інтеграції теоретичних та практичних знань, отриманих студентами як в загальноосвітніх навчальних закладах (природознавство, фізика, хімія, біологія та цивільна оборона), так і одержаних при вивченні дисціплін на попередніх курсах навчання (анатомія та фізіологія, основи молекулярної фізіології).
-
2.1. Металеві електроди – 1 год.
Фізхімія металів в електролітах. Металеві електроди, їх призначення та електрохімічні властивості. Зворотні електроди. Поляризація електродів. Рухливість іонів в электролітах. Соляні містки та дифузійні потенціали. Індиферентний електрод та способи його виготовлення.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Хлорсрібний електрод, електрохімічні реакції, які на ньому відбуваються.
2. Сфери використання металевих електродів у біології і медицині.
2.2. Внутрішньоклітинні вимірювання електричних потенціалів – 1 год.
Металеві мікроелектроди (МЕ): області іх вживання та недоліки. Виготовлення металевих МЕ. Скляні мікропіпетки та МЕ, їхні принципові відмінності. Структура та фізичні властивості скла. Типи скла. Фізико-хімічні властивості поверхні розділу скло/електроліт. Електричні параметри скляного МЕ та його еквівалентна схема. Типи вольт-амперних характеристик скляних МЕ. Заповнення скляних МЕ. Механічне та термічне загострення скляних МЭ. Багатоканальні скляні МЕ. Конструкція утримувача МЕ.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Природа виникнення потенціалу кінчика скляного МЕ.
2. Кузня Фонбрюна для виготовлення скляних мікроінструментів.
2.3. Апаратне забезпечення вимірювання біоелектричних сигналів – 1 год.
Загальна блок схема електрофізіологічної установки. Апаратура та прилади, які застосовуються в сучасних електрофізіологічних дослідженнях. Основні вимірювальні схеми. Блок схема електрофізіологічного підсилювача. Попередні підсилювачі, їх призначення та основні вимоги.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Операційні підсилювачі (ОП) та їх параметри.
2. Основні електрофізіологічні схеми на базі ОП.
2.4. Метод фіксації струму – 1 год.
Еквівалентна електрична схема клітини. Способи пропускання фіксованого струму через мембрану. Поняття послідовного опору та його компенсація. Схема класичного експерименту Ходжкіна-Хакслі на аксоні кальмара. Типи експериментів, які проводяться методом фіксації струму та їх інтерпретація.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Постсинаптичні струми та потенціали.
2. Механізм виникнення ПД.
2.5. Метод фіксації потенціалу – 1 год.
Критерії адекватності фіксації потенціалу. Просторова та часова фіксація. Роль послідовного опору при фіксації потенціалу. Одно- та двох-МЕ фіксація. Електронні схеми фіксації потенціалу. Області застосування методу фіксації потенціалу.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Електронна компенсація послідовного опору.
2. Пасивні заходи по зменшенню послідовного опору.
2.6. Обробка даних, одержуваних методом фіксації потенціалу – 1 год.
Способи розділення загального трансмембранного іонного струму на компоненти. Вольт-амперні характеристики (ВАХ) мембрани, миттєві ВАХ, струми втрат. Аналітичний опис ВАХ. Поняття про активацію, деактивацію та інактивацію струмів та відповідних їм каналів. Хвостовий струм. Часова та стаціонарна активаці та інактивацяя струмів, способи їх вимірбвання та опису. Віконний струм. Воротні струми. Опис фармакологічної чутливості іонних струмів. Ізотерма Ленгмюра, рівняння Хіла.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (1 год.)
1. Експериментальні протоколи, які застосовуються для визначення біофізичних характеристик мембранних струмів.
2. Оцінка потенціалзалежності дії фармакологічних речовин на іонні струми.
2.7. Фіксація потенціалу на багатоклітинних препаратах – 1 год.
Тканини які утворюють електричний синцитій. Щільові контакти. Поодинокий та подвійний сахарозний місток. Практичні обмеження та недоліки методів сахарозного містка. Способи врахування та пониження похибок методів сахарозного містка.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Конексини, їх структура і функція.
2. Еквівалентна електрична схема багатоглітинного препарату.
2.8. Метод внутрішньоклітинної перфузії – 1 год.
Поєднання методів фіксації потенціалу та внутрішньоклітинної перфузії клітин. Ряд сприятливих внутршньоклітинних аніонів. Внутрішньоклітинна перфузія на основі пластикових мікропіпеток. Виготовлення пластикових мікропипеток. Послідовний опір. Модифікації метода внутрішньоклітинної перфузії. Переваги та недоліки методу фіксації потенціалу в умовах внутрішньоклітинної перфузії.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Способи збільшення адгезії клітин до пластику.
2. Теоретичні основи аналізу шумів з метою визначення характеристик поодиноких каналів.
2.9. Метод "patch clamp" – 1 год.
Мікроэлектроди та мікропіпетки. Метод внутрішньоклітинної перфузії із застосуванням скляних мікропіпеток, як попередник методу "patch clamp". Основні характеристики та переваги методу "patch clamp". Шляхи досягнення гігаомних контактів між кінчиком мікропіпетки та мембраною. Конфігурації методу "patch clamp". Оцінка ефективності внутрішньоклітинного діалізу в конфігурації "whole cell". Поняття про “перфорований” "patch clamp".
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Застосування антибіотиків для “перфорації” мембрани.
2. Геометрія скляних мікропіпеток та способи її оптимізації.
2.10. Особливості електронної схеми методу "patch clamp" – 1 год.
Претворювач струм-напруга, як основний елемент попереднього підсилювача. Вимоги до опору зворотнього звязку. Корекція полоси пропускання електронної схеми. Компенсація швидких та повільних перехідних процесів. Компенсація послідовного опору.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (1 год.)
1. Комерційно доступні підсилювачі "patch clamp", їх переваги та недоліки.
2.11. Реєстрація активності поодиноких каналів – 1 год.
Поняття про шуми та способи їх оцінки. Джерела шуму в методі "patch clamp" та шляхи підвищення його чутливості.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (1 год.)
1. Способи покращення електричних параметрів мікропіпеток.
2.12. Компютерна обробка даних по активності поодиноких каналів – 1 год.
Пороговий детектор подій. Вплив полоси пропускання та частоти оцифровки на детекцію подій. Одержання часових та амплитудних характеристик поодиноких каналів. Пачкова активність каналів. Відповідність характеристик макроскопічних струмів та поодиноких каналів. Створення кінетичної схеми роботи каналу по даним його елементарної активності.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (1 год.)
1. Коммерційна програма для збору та обробки даних по активності поодиноких каналів – pCLAMP.
2.13. Розвиток методу "patch clamp"– 1 год.
Високопродуктивні, роботизовані установки "patch clamp", принципи їх побудови та області застосування. Використання методу "patch clamp" для вимірювання змін ємності клітинної мембрани. Скануюча іон-провідна мікроскопія (Scanning Ion-Conductance Microscopy, SICM) на базі "patch clamp".
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (1 год.)
1. Теоретичні основи вимірювання ємності клітинної мембрани.
2.14. Вимірювання екзоцитозу та секреції – 1 год.
Оцінка екзоцитозу по змінам ємності мембрани. Карбонові електроди. Амперометричні та вольтаметричні вимірювання секреції.
На самостійне опрацювання студентами виносяться проблеми (2 год.)
1. Роль кальцію в секреції.
2. Білки, задіяні в екзоцитозі.
3. Окиснювально-відновні реакції секретованих речовин на поверхні карбонових електорадів.